Тексти для переказу

Сучасний світ буквально вимагає від нас уміння гарно говорити, презентувати себе, бути оратором. Опанувати це мистецтво люди намагаються здавна, однак кожне нове покоління вносить свої корективи в основні правила успішного спілкування. Кажуть, що хороших співрозмовників небагато передусім тому, що більшість людей міркує над тим що хоче висловити, а не думає про те, як треба відповісти. Під час розмови такі люди можуть безперестанку говорити про власні проблеми, перебивати співрозмовника, не дослухатися до порад. Ще давньогрецький філософ Епіктет наполягав, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити.
- Недарма нам Бог дав один язик і пару вух.
Є чимало універсальних рекомендацій як навчитися влучно, правильно й точно висловлюватись. Фахівці радять аналізувати манеру спілкування свою та інших, читати та обдумувати прочитане, слухати поради від мовознавців, ректорів, викладачів української мови. Частина мовців має власний досвід комунікації та прийоми гарної бесіди у різних ситуаціях. Проте, для багатьох людей не так просто навчитися гарно говорити.

Дехто із фахівців стверджує, що писання рукою є пережитком минулого і рекомендує робити це тільки дітям дошкільного віку і першокласникам. Сучасні наукові дослідження доводять, що писати від руки дуже важливо. Психологи й неврологи виявили, що між почерком і розвитком дитини існує глибокий зв'язок. Діти, які навчаються писати рукою, швидше набувають навичок читання, легше запам'ятовують і сприймають інформацію, є більш творчими. Як для дітей, так і для дорослих важливо, чи пишемо рукою, чи використовуємо клавіатуру. Ніхто й не заперечує, що друкування має практичні переваги, оскільки друкуємо ми швидше і маємо можливість миттєво виправляти помилки, але ця ефективність знижує нашу здатність обробляти нову інформацію. Учені із Принстонського і Каліфорнійського університетів провели дослідження, яке показало, що студенти, які роблять нотатки рукою, навчаються краще й обробляють інформацію глибше. Записуючи рукою, студент не тільки зафіксовує інформацію з лекції, але й організовує її, відображає і критично осмислює.

Для того, щоб покращити роботу мозку, його треба тренувати так само як і тіло. Треба змушувати свій мозок працювати. Якщо у вас є вибір, подивитися кіно чи прочитати книжку, прочитайте книжку. У кіно всю роботу за вас вже виконали інші, вони вигадали який вигляд повинні мати персонажі, що вони мають одягати, якими мають бути їхня поведінка та мовлення. А коли ми читаємо, то змушуємо працювати власний мозок. Навіть коли ми просто мріємо чи фантазуємо, наш мозок працює. З віком пластичність мозку знижується. Відновлювати її допомагає вивчення іноземних мов. Почати говорити новою для нас мовою у дорослому віці - це чудовий спосіб підтримати активність свого мозку. А ще для здоров'я мозку потрібно нормально спати. Саме під час сну наш мозок оновлюється, опрацьовує і зберігає в пам'яті важливе і позбувається зайвого. Нам необхідні принаймні декілька годин безперервного сну, інакше ми просто нічого не зможемо запам'ятати. Неабияк допомагає підтримувати мозок у тонусі також соціальна взаємодія. Спілкування з друзями, родиною та іншими людьми сприяє покращенню самопочуття, підіймає настрій, має позитивний вплив на роботу мозку.

У козацьких школах заробітну плату вчителям батьки учнів платили здебільшого борошном, картоплею, яйцями, медом та частково грошима. Цікаво, що суму оплати встановлював сам батько школяра, залежно від рівня навченості дитини. Наперед жодна зі сторін не визначала ціни за роботу і ніколи не сперечалася про неї. Народ зберіг цікаву інформацію про чин завершення школи - своєрідний випускний у козацькій школі. Зранку, в останній шкільний день, мати випускника варила молочну кашу, насипала її в чималий горщик, накривала горщик вишитим рушником. Випускник ніс той горщик до школи й урочисто ставив на стіл перед учителем. Учитель, зазвичай, брав рушник собі як подарунок, а кашу їли всі хто був у класі. Звідси й походить назва - однокашники. Потім учні бігли на майдан, чіпляли горщика на кілок, і камінчиками, по черзі, цілилися, поки не розбивали його на друзки. Відтак зрозумілою стає давня традиція - купувати в господарство зайвий горщик для випускника.

Перші козацькі школи містилися переважно у звичайній селянській хаті під солом'яною стріхою. У кімнаті стояли два-три довгі столи з лавами обабіч, на столах буквар, Часослов та Псалтир, видані в друкарні Києво-Печерської Лаври. Для письма було кілька обпалених та добре вимащених воском прямокутних дощечок приблизно однакового розміру, на яких вчилися писати крейдою початківці. Тільки тим, хто вже добре тримав перо в руці дозволяли писати на папері. Учнями козацьких шкіл були хлопці різного віку, мовою навчання була староукраїнська. Інколи учитель призначав собі на допомогу найрозумнішого зі старших учнів. Такий асистент допомагав вчителеві перевіряти те, що написали менші. У такій сільській школі навчали читати, писати, рахувати. Учили засад християнства, дотримання моральних норм. Також, ознайомлювали з народними звичаями. А ще навчали основ городництва, домашнього господарювання, хліборобства, медицини та ветеринарії. Тодішні вчителі навчали різних корисних навичок селянського побуту та торговельної справи. Обов'язковими, також, були уроки народного і церковного співу.

Учителями у перших козацьких школах ставали здебільшого мандрівні семінаристи. У вісімнадцятому столітті, за прикладом першого українського філософа Григорія Сковороди, серед багатьох молодих людей, хто добре володів грамотою, популярним став своєрідний мандрівний рух. Ходили такі люди від села до села, вчили дітей і дорослих грамоти, співу, лічби. Серед перших сільських учителів були учні старших класів, семінарій, гімназій, а також студенти, які у такий спосіб проводили канікули. Поміж ними було немало і таких, хто добровільно кидав подальшу науку через відсутність коштів на навчання. У побуті й харчуванні молоді люди були невимогливими, тому охоче приставали на ті умови, які їм пропонували в селі. У селах практикували оригінальний спосіб залучення грамотної, доброї та веселої на вдачу людини до навчання селянських дітей. Мешканці збиралися в центрі села, біля церкви. Кандидат на вчителя підіймався на дзвіницю, і звідти голосно декламував якусь коротку промову. Якщо промова подобалася людям, то юнака відразу зараховували до когорти вчителів. Якщо було два чи більше кандидатів на посаду сільського вчителя, то проводили своєрідний конкурс, слухали кожного, а потім голосували. Перемагав той, хто зібрав більше голосів.

Вибір роботи - це важливий крок у житті кожної людини. Часто виникає ситуація, коли знайомий пропонує вам вакансію у своїй компанії. Чи варто влаштуватися на роботу до знайомого? Це питання вимагає обмірковування з різних боків. По-перше, влаштувавшись на роботу до знайомого, ви зможете відчути себе комфортніше в новому середовищі, адже будете знати хоча б одну людину в колективі, що полегшить процес адаптації. По-друге, від знайомого ви зможете отримати детальнішу інформацію про компанію, про умови праці та корпоративну культуру. Це дає неабиякі переваги. Проте, робота зі знайомими чи друзями може мати й свої недоліки. Ви можете зіткнутися із проблемою змішування професійних та особистих стосунків. Можливі ситуації, коли знайомий, який є вашим керівником, буде вимагати від вас більшого, ніж від інших працівників. Це може призвести до конфліктів та непорозумінь. Тож, чи варто так робити? Усе залежить від специфіки ваших стосунків із цією людиною. Від вашої готовності до можливих ризиків та від вашого бажання працювати в конкретній компанії.

Почуття гумору - це одна з найважливіших рис характеру людини, на яку ми зважаємо, коли обираємо того чи ту, з ким жити, дружити, працювати чи відпочивати. Упродовж останніх кількох тисячоліть, видатні мислителі намагалися з'ясувати, що саме змушує нас сміятися? Існує щонайменше три пояснення.
Перше. Сміх виникає через споглядання чужих недоліків і усвідомлення власної переваги. Сміючись, ми ніби аплодуємо самим собі. Інакше кажучи, хто сміється - той має владу.
Друге. Людина сміється тоді, коли здивована, коли спостерігає невідповідність між тим, що знає, і тим, що відбувається. Іншими словами, ми схильні сміятися, коли наші очікування не справджуються - це сміх як захист.
Третє. Сміх допомагає нам почуватися краще морально і фізично. Він зближує нас із тими, хто сміється разом із нами. Той, хто володіє почуттям гумору, жартує аби уникнути негативних емоцій та примиритися зі своїми власними недоліками. Це один зі способів продемонструвати свою стійкість. Британський соціолог Крісті Дейвіс приписував жартам важливу роль у становленні демократії. Адже для гумору не існує авторитетів. У важкі часи гумор стає атрибутом свободи.

За популярними переказами, Роксолана стала улюбленицею султана Сулеймана через неймовірну красу. Утім, сучасники були набагато скромнішими в епітетах. Венеційські посли називали Роксолану милою і згадували про стрункість її статури. До сьогодні збереглося із десяток портретів Роксолани, зокрема, пензля її сучасників - Веронезе та Тиціана. Але на всіх цих полотнах зображені не схожі між собою жінки. Адже європейські художники через заборони ісламу створювали образ Роксолани з уяви або за переказами слуг султанського гарему. Попри несхожість, на портретах є і спільні риси. Руде волосся, біла шкіра обличчя, гостре підборіддя, світлі очі й продовгастий із горбочком ніс.
Султан Сулейман більшу частину життя провів у військових походах. Роксолана щотижня писала йому листи, повідомляючи про справи у столиці, палаці та в родині. З послань зрозуміло, що Роксолана знала Коран, перську поезію та давньогрецьку міфологію. Турецькі вчені досі не можуть збагнути, як жінка-чужинка могла вивчити надскладну османську мову на такому рівні, аби писати любовні листи та доповнювати їх поезією неабиякої художньої цінності.

Насправді в наш час люди читають дуже багато - незліченні повідомлення, безперервну стрічку новин, улюблені блоги в Інтернеті… Але книги ніщо не замінить. Про користь читання книжок говорити у 21 столітті зайве, але ми згадаємо американську експертку Жордін Кормьєр, яка виділяє чотири безсумнівні переваги читання книг:
Читання книг стимулює розумову діяльність людини, покращує пам'ять і підвищує творчий потенціал. Книжка може надихнути на створення проєктів, ідей або отримання будь-якого іншого цінного досвіду.
Читання допомагає розширити словниковий запас і підвищити інтелектуальний рівень. Відчуваючи себе компетентним у різних питаннях, людина стає більш впевненою у своїх силах і підготовленою до будь-яких життєвих викликів.
Читання книг розвиває соціальні навички й здатність до співпереживання. Занурюючись в незнайомі ситуації й знайомлячись з різними персонажами на сторінках книг, людина розширює рамки власних поглядів і починає краще розуміти інших людей.
Читання - це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм. Книга здатна одночасно й активізувати мислення, й розслабити, відірвати від проблем. Також читання - це прекрасний спосіб психологічного омолодження.

Читання є одним з найскладніших завдань для мозку. Що складніші завдання ми перед ним ставимо, то менше відпочинку він має, а отже - то ліпші наші розумові здібності й пам'ять. Зокрема, вчені з'ясували, що під час читання активізуються одразу 17 ділянок головного мозку! Щоразу, коли ви читаєте, створюються нові нейронні зв'язки, які дозволяють зберігати більше спогадів, а отже, підтримувати гостроту пам'яті. А як інакше ви б запам'ятали стільки героїв, їхні імена та риси, а також перебіг сюжету та інші деталі книжки. Читання (разом із такими хобі, як розгадування головоломок чи шахи) знижує у 2,5 рази ризик розвитку хвороби Альцгеймера у старшому віці. "Мозок - також орган, як і будь-який інший орган в організмі. Він старіє залежно від того, як його використовують. Подібно до того, як фізична активність робить міцнішими серце, м'язи й кістки, інтелектуальна діяльність зміцнює опір мозку хворобам", - зазначив провідний доктор Роберт Фрідленд. Так читання є найдоступнішим тренажером для нашого мозку, що підтримує його в тонусі та запобігає недоумкуватості та іншим процесам деменції.